Як вести бізнес в Канаді і в чому відмінності між нашими країнами? Який досвід корисний Україні та яка цінність об’єднання українців по всьому світу? Запитали в Надії Яшан – директорки представництва Business Woman в Канаді.

– Як відомо, українська діаспора в Канаді є однією з найбільших. Як це проявляється в активностях українців?

Велика вдячність українській діаспорі за те, що незважаючи на таку далеку відстань від дому, зуміли зберегти мову, культуру, традиції свого народу. Це справді колосальна робота.

Перші українці з’явилися в Канаді майже 130 років і за цей час вони зуміли побудувати тут на території Канади свою маленьку Україну. Тут є українські суботні школи, школи народних танців, які, до речі, діти мають за щастя відвідувати. Я коли перший раз побачила канадсько-українську коломийку, в мене дух перехопило. Малі діти, підлітки, старші кинулися до танцю і з таким азартом витанцювали, що я в Україні такого не бачила. Мої сини в Одесі також ходили на танці, але то були латино-американські. Їх би засміяли, якби вони пішли на українські народні. Шароварщина! Та їх і не було в Одесі.

Різниця в тому, що в Україні зневажається народне, а швидше надається перевага чужому. Думаю, що це все результат того, як нас вчили бути толерантними до чужого, а своє зневажалося, прививалося відчуття сорому. Як наприклад, українська мова силюків, вишиванки – шароварщина.

Зараз в Україні трохи змінюється ситуація і це не може не радувати. Ми маємо на перше місце ставити свою мову, культуру, звичаї, а вже потім вчити дітей і чогось чужого.

В Канаді гордо бути українцем, носити вишиванку, вміти танцювати і співати. Тут дуже багато різних заходів відбувається, де все це можна продемонструвати. І українські фестивалі, концерти, забави, Маланки і багато-багато інших заходів, які є круглий рік. Були до пандемії, зараз, звісно все зупинилося, але, сподіваюся не надовго. На День Незалежності, наприклад, який святкується в одному з великих парків Торонто, відвідували святкування більше, ніж десять тисяч людей. Люди хочуть збиратися, бачитися, підтримувати один одного. Якби ви бачили скільки барвистих вишиванок! В мене не раз було враження, що я не виїжджала з України.

– В чому відмінності ведення бізнесу в Канаді та Україні?

Канада старається допомогти розпочати бізнес. Тут і різні програми підтримки, і повернення частини податку для затрат, які є в бізнесі. Банки пропонують хороші кредити для бізнесу. Канада дає можливість, а далі ти сам уже маєш будувати свій бізнес-план і впрягатися в роботу. На перших порах ця підтримка дуже важлива, а потім ти маєш думати як віддавати ті кредити, тому і доводиться багато працювати. Тут нема так, що ти розпочав щось і постійно чекаєш на допомогу держави. Якщо вже впрягся, мусиш йти вперед і платити податки.

– Який досвід Канади може стати корисним для України?

Мені дуже подобається відповідальність канадців. Це у всіх питаннях: і в бізнесі, і в приватному житті. Канадці дуже законослухняні. Вони можуть зателефонувати в поліцію, якщо побачать, що до твоєї хати прийшло більше людей, ніж на те дозволено (порушення умов карантину). Чи якщо ти рибу ловиш не так, як дозволено. Бачила, як колись хлопці вирішили сачком рибу витягнути, що є забороненим. Тут же звичайні люди пригрозили зателефонувати в поліцію. А це, до речі, 3 тисячі доларів штрафу. Тобто тут відповідальність, високі штрафи і є порядок.

Мені би хотілося, щоб українці також навчилися поважати закони. Жити за правилами завжди легше і проблем менше.

– В чому цінність об’єднання українців по всьому світу?

Нас єднає наша ідентичність. Де б ми не були, наша культура, звичаї, пісня, мова – це те, що нас виокремлює. Кажуть, що діаспора дуже допомагає Україні. Так і є. Україна – це те, що всіх нас об’єднує в бажанні допомогти. Тим більше, багато етнічних українців знаходяться при владі тої чи іншої країни і вони завжди будуть лобіювати інтереси України, бо то рідне. Як на прикладі Христі Фріланд, яка на сьогоднішній день є Віце-Прем’єром Міністром і завдяки її участі, Україна має таку сильну підтримку з боку Канади.